Suchergebnisse

Problem setting. The interdependence of quarantine facilities and the economic crisis makes the coronavirus epidemic an extraordinary social experiment, not only political and economic but mainly sociocultural value transformations are manifested. There is no doubt that restriction of movement, stopping of business activity and control over citizens is perceived differently by the population ofdifferent countries and depends on whether people trust the information being provided or their basic needs met. If all these components are not satisfied, the population ignores the restrictions, does not accept the instructions, increases social conflicts, increases the cost of necessities, rumors, looting, corruption and more.Recent research and publications analysis. The issue of trust in power is quite popular among scholars. The problem of trust in power at different times was the object of research of a galaxy offamous foreign scientists, including R. Aron, M. Weber, D. Gibson, R. Dahl, D. Easton, H. Lasswell, S. Lipset, V. Mishler, R. Putnam, B. Russell, F. Fukuyama and others. Recently, the problem of citizens ' trust in power was addressed by domesticresearchers V. Akhkasov, S. Beloshitsky, E. Golovakha, M. Golovin, S. Yeliseyev, D. Dzvinchuk, V. Ignatov, Y Kovbasyuk, A. Kovaleva, V. Kremen , O. Kruty, S. Lantsova, V. Ledyayev, V. Maltsev, I. Martyniuk, S. Naumov, V Nechiporenko, N. Panina, O. Radchenko, V. Sychev, V. Khalipov, A. Khokhlov, etc., which considered issues of trust in the government in the context of its legitimacy, the development of the institute for democracy and social protection, the emergence of civil society.Paper objective. The purpose of this article is to identify the components of trust in public authority as factors that ensure social stability during disasters.Paper main body. The main components of trust in public authority in the face of a threat or crisis, based on the rational and emotional interaction of the subject and the subject of power relations and cooperation within formal and informal civil society institutions. We have included the following components: provision of urgent needs (meeting the need for security); responsibility for risky decisions; situation control; transparency of information; providing guarantees for future development.Provision of urgent needs. It should be noted that trust in government provides the population with a basic level of security or social guarantees. This need is especially exacerbated during disasters. Yes, most governments in the world have allocated considerable sums from their budgets to provide their citizens with special conditions for quarantine.Liability for risk in situations of uncertainty. Because trust refers to the future actions of others, it hides the uncertainty and risk that are its characteristic features.Ability to control the actions of a trusted entity. In close connection with risk perception, one of the signs of trust is the aspect of objective loss of control.Providing up-to-date truthful information. The problem is that the excess of information (the phenomenon of information wealth) has generated such a phenomenon as information noise - a chaotic mixture of true andfalse information from so-calledfake sources and the consumer ceases to filter information, as a result why the population loses the ability to accurately understand the current socio-political and economic processes, adequately respond to them, and make the right decisions.Conclusions of the research. Trust in authorities in periods of uncertainty is associated with the expectation offateful decisions. At the same time, the effectiveness of actions, which include minimizing the effects of the viral epidemic and the economic crisis, creating conditions for transparency and openness of the functioning ofpublic authorities, enabling citizens not to lose business activity, prevent criminalization, fight against corruption, support the protection of the vulnerable, protect the vulnerable employees involved in work in risk situations (doctors, police, etc.) will increase the level of trust in political institutions as subjects of implementation her public interest. ; Статья посвящена исследованию составляющих доверия к публичной власти в контексте их влияния на сохранение стабильности социальной системы в условиях чрезвычайных ситуаций. Основные составляющие доверия к публичной власти во время эпидемической угрозы базируются на рациональном и эмоциональном взаимодействии субъекта и объекта властных отношений в рамках формальных и не­формальных институтов гражданского общества. К таким составляющим мы отнесли: обеспечение насущных потребностей; ответственность за рискованные решения; возможность избирателей контролировать действия власти; обеспечение населения актуальной правдивой информацией. ; Стаття присвячена дослідженню складових довіри до публічної влади в контексті їх впливу на збереження стабільності соціальної систем в умовах надзвичайних ситуацій. Основні складові довіри до публічної влади під час епідемічної загрози базуються на раціональній та емоційній взаємодії суб'єкта та об'єкта владних відносин й співпраці в рамках формальних і неформальних інститутів громадянського суспільства. До таких складових ми віднесли: забезпечення нагальних потреб; відповідальність за ризикові рішення; можливість контролювати дії влади; забезпечення населення актуальною прозорою інформацією.

Problem setting. The interdependence of quarantine facilities and the economic crisis makes the coronavirus epidemic an extraordinary social experiment, not only political and economic but mainly sociocultural value transformations are manifested. There is no doubt that restriction of movement, stopping of business activity and control over citizens is perceived differently by the population ofdifferent countries and depends on whether people trust the information being provided or their basic needs met. If all these components are not satisfied, the population ignores the restrictions, does not accept the instructions, increases social conflicts, increases the cost of necessities, rumors, looting, corruption and more.Recent research and publications analysis. The issue of trust in power is quite popular among scholars. The problem of trust in power at different times was the object of research of a galaxy offamous foreign scientists, including R. Aron, M. Weber, D. Gibson, R. Dahl, D. Easton, H. Lasswell, S. Lipset, V. Mishler, R. Putnam, B. Russell, F. Fukuyama and others. Recently, the problem of citizens ' trust in power was addressed by domesticresearchers V. Akhkasov, S. Beloshitsky, E. Golovakha, M. Golovin, S. Yeliseyev, D. Dzvinchuk, V. Ignatov, Y Kovbasyuk, A. Kovaleva, V. Kremen , O. Kruty, S. Lantsova, V. Ledyayev, V. Maltsev, I. Martyniuk, S. Naumov, V Nechiporenko, N. Panina, O. Radchenko, V. Sychev, V. Khalipov, A. Khokhlov, etc., which considered issues of trust in the government in the context of its legitimacy, the development of the institute for democracy and social protection, the emergence of civil society.Paper objective. The purpose of this article is to identify the components of trust in public authority as factors that ensure social stability during disasters.Paper main body. The main components of trust in public authority in the face of a threat or crisis, based on the rational and emotional interaction of the subject and the subject of power relations and cooperation within formal and informal civil society institutions. We have included the following components: provision of urgent needs (meeting the need for security); responsibility for risky decisions; situation control; transparency of information; providing guarantees for future development.Provision of urgent needs. It should be noted that trust in government provides the population with a basic level of security or social guarantees. This need is especially exacerbated during disasters. Yes, most governments in the world have allocated considerable sums from their budgets to provide their citizens with special conditions for quarantine.Liability for risk in situations of uncertainty. Because trust refers to the future actions of others, it hides the uncertainty and risk that are its characteristic features.Ability to control the actions of a trusted entity. In close connection with risk perception, one of the signs of trust is the aspect of objective loss of control.Providing up-to-date truthful information. The problem is that the excess of information (the phenomenon of information wealth) has generated such a phenomenon as information noise - a chaotic mixture of true andfalse information from so-calledfake sources and the consumer ceases to filter information, as a result why the population loses the ability to accurately understand the current socio-political and economic processes, adequately respond to them, and make the right decisions.Conclusions of the research. Trust in authorities in periods of uncertainty is associated with the expectation offateful decisions. At the same time, the effectiveness of actions, which include minimizing the effects of the viral epidemic and the economic crisis, creating conditions for transparency and openness of the functioning ofpublic authorities, enabling citizens not to lose business activity, prevent criminalization, fight against corruption, support the protection of the vulnerable, protect the vulnerable employees involved in work in risk situations (doctors, police, etc.) will increase the level of trust in political institutions as subjects of implementation her public interest. ; Статья посвящена исследованию составляющих доверия к публичной власти в контексте их влияния на сохранение стабильности социальной системы в условиях чрезвычайных ситуаций. Основные составляющие доверия к публичной власти во время эпидемической угрозы базируются на рациональном и эмоциональном взаимодействии субъекта и объекта властных отношений в рамках формальных и не­формальных институтов гражданского общества. К таким составляющим мы отнесли: обеспечение насущных потребностей; ответственность за рискованные решения; возможность избирателей контролировать действия власти; обеспечение населения актуальной правдивой информацией. ; Стаття присвячена дослідженню складових довіри до публічної влади в контексті їх впливу на збереження стабільності соціальної систем в умовах надзвичайних ситуацій. Основні складові довіри до публічної влади під час епідемічної загрози базуються на раціональній та емоційній взаємодії суб'єкта та об'єкта владних відносин й співпраці в рамках формальних і неформальних інститутів громадянського суспільства. До таких складових ми віднесли: забезпечення нагальних потреб; відповідальність за ризикові рішення; можливість контролювати дії влади; забезпечення населення актуальною прозорою інформацією.

The problem of communication between courts (judiciary) and the media is analyzed. It is noted that in a democracy, both institutions are interested in effective interaction: the judicial system - in the objectivity and completeness of coverage of their work, and journalists - in that they do not interfere in their activities to collect and disseminate information about courts and judges. The directions of cooperation between courts and the media are proposed. ; Анализируется проблема коммуникации судов (судебной власти) и средств массовой информации. Отмечается, что в условиях демократии оба института заинтересованы в эффективном взаимодействии: судебная система - в объективности и полноте освещения своей работы, а журналисты – в том, чтобы в их деятельности по сбору и распространению информации о судах и судьях не препятствовали. Предлагаются направления сотрудничества судов и СМИ. ; Актуальність проблеми. Засоби масової інформації відіграють роль важливого суспільного механізму у взаємодії судової системи та інститутів громадянського суспільства. В умовах демократії становлення та ефективне функціонування вільних ЗМІ та незалежного правосуддя в значному ступені залежать від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства.Аналіз останніх джерел показує, що проблема взаємодії судів та ЗМІ є доволі обговорюваною. Суд як соціальний феномен та соціальний інститут розглядається такими вченими як Д.Б. Баронін, С.В. Прилуцький, О.В. Чернушенко та ін. Теоретичним і практичним аспектам здійснення комунікації в судовій владі присвячені роботи А.Г. Алексєєва, П.О. Гвоздика, М.М. Лагунової, М.Г. Лашкіної, А. Розлуцької, В. Рибак та ін. Особливості взаємодії судової влади та засобів масової інформації є предметом дослідження О.І. Євтушенка, П. Каблака, К. Лім, Н. Меєра, О. Овсяннікової, Дж. Снідера, Д. Стромберга та ін.Метою статті є аналіз особливостей взаємодії судів (судової системи) і засобів масовою інформації, виявлення проблем, що виникають в процесі цієї взаємодії та з'ясування умов та напрямків ефективної співпраці цих інститутів суспільства.Викладення основного матеріалу. Будучи соціальним інститутом, суд і судова влада безпосередньо залежать від суспільства, у якому вони функціонують. На ступінь довіри (недовіри) громадян до правосуддя впливає багато чинників, одним з найважливіших є висвітлення роботи суду у ЗМІ. Дійсно, засоби масової інформації мають великий вплив на формування суспільної свідомості та громадської думки. Комунікації судів із громадськістю через ЗМІ мають на меті передусім висвітлення та розповсюдження інформації щодо діяльності судової системи, суддів та органів суддівського самоврядування, формування позитивного іміджу суду і довіри до цієї інституції. Створення ефективної системи взаємодії судів і ЗМІ є одним з пріоритетних напрямків демократизації в сучасній Україні. Застосування демократичних стандартів взаємодії судових інститутів та засобів масової інформації в Україні може ускладнюватися певними чинниками, пов'язаними з нашим історичним минулим і незрілістю демократичних принципів. Це, в свою чергу, може впливати на особливості комунікації між судами та ЗМІ і породжувати певні проблеми змістовного та організаційного характеру (іноді «закритість» судів, правова освіта журналістів, випадки некоректної поведінки як з боку суддів, так і з боку журналістів тощо). Представники судової влади повинні встановлювати міцні зв'язки з «четвертою гілкою влади». Основними кроками у цьому напрямку мають стати цілеспрямовані форми взаємодії судів і ЗМІ, наприклад, донесення інформації про діяльність суду через веб-сайти, прес-конференції, брифінги, підготовка судами повідомлень, готових для використання у ЗМІ, акцентування уваги ЗМІ на проблемах окремих судів та судової системи в цілому.Висновки. Створення ефективної системи взаємодії судів та засобів масової інформації є актуальним завданням на етапі демократичних перетворень у сучасній Україні. Від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства залежить не тільки реалізація основних демократичних принципів, а й розбудова усієї демократії. Судова влада демократичної держави має працювати на підставах відкритості. Така відкритість та громадський контроль забезпечуються завдяки ЗМІ на умовах пошуку та врахуванню взаємних інтересів основних суб'єктів взаємодії, зацікавленої ініціативи з боку суду та професійної роботи журналістів.

The problem of communication between courts (judiciary) and the media is analyzed. It is noted that in a democracy, both institutions are interested in effective interaction: the judicial system - in the objectivity and completeness of coverage of their work, and journalists - in that they do not interfere in their activities to collect and disseminate information about courts and judges. The directions of cooperation between courts and the media are proposed. ; Анализируется проблема коммуникации судов (судебной власти) и средств массовой информации. Отмечается, что в условиях демократии оба института заинтересованы в эффективном взаимодействии: судебная система - в объективности и полноте освещения своей работы, а журналисты – в том, чтобы в их деятельности по сбору и распространению информации о судах и судьях не препятствовали. Предлагаются направления сотрудничества судов и СМИ. ; Актуальність проблеми. Засоби масової інформації відіграють роль важливого суспільного механізму у взаємодії судової системи та інститутів громадянського суспільства. В умовах демократії становлення та ефективне функціонування вільних ЗМІ та незалежного правосуддя в значному ступені залежать від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства.Аналіз останніх джерел показує, що проблема взаємодії судів та ЗМІ є доволі обговорюваною. Суд як соціальний феномен та соціальний інститут розглядається такими вченими як Д.Б. Баронін, С.В. Прилуцький, О.В. Чернушенко та ін. Теоретичним і практичним аспектам здійснення комунікації в судовій владі присвячені роботи А.Г. Алексєєва, П.О. Гвоздика, М.М. Лагунової, М.Г. Лашкіної, А. Розлуцької, В. Рибак та ін. Особливості взаємодії судової влади та засобів масової інформації є предметом дослідження О.І. Євтушенка, П. Каблака, К. Лім, Н. Меєра, О. Овсяннікової, Дж. Снідера, Д. Стромберга та ін.Метою статті є аналіз особливостей взаємодії судів (судової системи) і засобів масовою інформації, виявлення проблем, що виникають в процесі цієї взаємодії та з'ясування умов та напрямків ефективної співпраці цих інститутів суспільства.Викладення основного матеріалу. Будучи соціальним інститутом, суд і судова влада безпосередньо залежать від суспільства, у якому вони функціонують. На ступінь довіри (недовіри) громадян до правосуддя впливає багато чинників, одним з найважливіших є висвітлення роботи суду у ЗМІ. Дійсно, засоби масової інформації мають великий вплив на формування суспільної свідомості та громадської думки. Комунікації судів із громадськістю через ЗМІ мають на меті передусім висвітлення та розповсюдження інформації щодо діяльності судової системи, суддів та органів суддівського самоврядування, формування позитивного іміджу суду і довіри до цієї інституції. Створення ефективної системи взаємодії судів і ЗМІ є одним з пріоритетних напрямків демократизації в сучасній Україні. Застосування демократичних стандартів взаємодії судових інститутів та засобів масової інформації в Україні може ускладнюватися певними чинниками, пов'язаними з нашим історичним минулим і незрілістю демократичних принципів. Це, в свою чергу, може впливати на особливості комунікації між судами та ЗМІ і породжувати певні проблеми змістовного та організаційного характеру (іноді «закритість» судів, правова освіта журналістів, випадки некоректної поведінки як з боку суддів, так і з боку журналістів тощо). Представники судової влади повинні встановлювати міцні зв'язки з «четвертою гілкою влади». Основними кроками у цьому напрямку мають стати цілеспрямовані форми взаємодії судів і ЗМІ, наприклад, донесення інформації про діяльність суду через веб-сайти, прес-конференції, брифінги, підготовка судами повідомлень, готових для використання у ЗМІ, акцентування уваги ЗМІ на проблемах окремих судів та судової системи в цілому.Висновки. Створення ефективної системи взаємодії судів та засобів масової інформації є актуальним завданням на етапі демократичних перетворень у сучасній Україні. Від узгодженої взаємодії цих двох інститутів суспільства залежить не тільки реалізація основних демократичних принципів, а й розбудова усієї демократії. Судова влада демократичної держави має працювати на підставах відкритості. Така відкритість та громадський контроль забезпечуються завдяки ЗМІ на умовах пошуку та врахуванню взаємних інтересів основних суб'єктів взаємодії, зацікавленої ініціативи з боку суду та професійної роботи журналістів.

Problem setting. Rethinking inequality in the space of globalization processes creates a field of theoretical discussion and empirical researches regarding the criteria for the formation of class dispositions. As experience shows, globalization erases the usual differences between classes and classical instruments for measuring the middle class exclusively by economic and professional criteria (as it was convenient to do in the industrial wave) are no longer suitable, since in the information society the class differentiation of groups is no longer based on symbols of affected consumption, but it often has ideological symbols.Paper objective. This article is devoted to the evolution of sociological views on the problem of social inequality in order to define new criteria for class differentiation and their symbolic meanings.Paper main body. One of the key aspects of the post-social cultural and ideological transformations is the sense of the category of "riches". The number of categories has become greater and more significant, and economic and political restructuring of the remaining 30 years. The mean value of the category of "reaches" associated with difficult experiences characterized by cultural and social transformations. Today, the middle and upper classes no longer differ in their behavior in the field of consumption.However, class symbols are dynamic, some disappear and some increase. There are three types of career symbols of class status that Е. Goffman recalls in earlier articles. First of all, they can weaken with the group that relies on them. When a former ruling class, which once held privileged economic positions, loses them, it has to declare its dominance, create cultural symbols.The second difficulty with the characters - they are approved by the group. At some point, artists who created content for the aristocracy, begin to despise the bourgeois, and then the bourgeois begin to take pride in friendship with the bohemian and adopt her demeanor. The sociologist Pierre Bourdieu studied the formation of an aesthetic taste for the works of culture. On the large empirical material, Bourdieu showed that aesthetics does not obey any objective set of laws, but conforms to status hierarchies, though not reduced to them.Conclusions of the research. Thus, the social structure of developed societies gradually goes into the shadows, disguising their symbols for indiscriminate consumption. What becomes status is no longer relevant to material things: these are symbols of a certain worldview, an image of an unsightly healthy lifestyle, far from the eyes of Google's navigation and trendy serial currents. This opens up a new field of debate for social structure researchers regarding methods and tools of measurement. ; Статья посвящена исследованию эволюции социологических взглядов на проблему социального неравенства с целью определения новых критериев классовой дифференциации и их символических содержаний. Переосмысление социального неравенства создает поле теоретических дискуссий и эмпирических исследований по поводу критериев формирования классовых диспозиций. Отмечается, что в свете глобализационных процессов стираются привычные отличия между классами, и классические инструменты измерения класса исключительно экономическими и профессиональными критериями больше не подходят, поскольку в информационном обществе классовая дифференциация групп больше не строится на символах показного потребления, а имеет часто мировоззренческие символы. ; Cтаття присвячена дослідженню еволюції соціологічних поглядів на проблему соціальної нерівності з метою визначення нових критеріїв класової диференціації і їх символічних змістів.Переосмислення соціальної нерівності створює поле теоретичних дискусій і емпіричних досліджень щодо критеріїв формування класових диспозицій. Зазначається, що в просторі глобалізаційних процесів стираються звичні відмінності між класами, і класичні інструменти вимірювання класу виключно економічними і професійними критеріями більше не підходять, оскільки в інформаційному суспільстві класова диференціація груп більше не будується на символах показного споживання, а має часто світоглядні символи.

Problem setting. Rethinking inequality in the space of globalization processes creates a field of theoretical discussion and empirical researches regarding the criteria for the formation of class dispositions. As experience shows, globalization erases the usual differences between classes and classical instruments for measuring the middle class exclusively by economic and professional criteria (as it was convenient to do in the industrial wave) are no longer suitable, since in the information society the class differentiation of groups is no longer based on symbols of affected consumption, but it often has ideological symbols.Paper objective. This article is devoted to the evolution of sociological views on the problem of social inequality in order to define new criteria for class differentiation and their symbolic meanings.Paper main body. One of the key aspects of the post-social cultural and ideological transformations is the sense of the category of "riches". The number of categories has become greater and more significant, and economic and political restructuring of the remaining 30 years. The mean value of the category of "reaches" associated with difficult experiences characterized by cultural and social transformations. Today, the middle and upper classes no longer differ in their behavior in the field of consumption.However, class symbols are dynamic, some disappear and some increase. There are three types of career symbols of class status that Е. Goffman recalls in earlier articles. First of all, they can weaken with the group that relies on them. When a former ruling class, which once held privileged economic positions, loses them, it has to declare its dominance, create cultural symbols.The second difficulty with the characters - they are approved by the group. At some point, artists who created content for the aristocracy, begin to despise the bourgeois, and then the bourgeois begin to take pride in friendship with the bohemian and adopt her demeanor. The sociologist Pierre Bourdieu studied the formation of an aesthetic taste for the works of culture. On the large empirical material, Bourdieu showed that aesthetics does not obey any objective set of laws, but conforms to status hierarchies, though not reduced to them.Conclusions of the research. Thus, the social structure of developed societies gradually goes into the shadows, disguising their symbols for indiscriminate consumption. What becomes status is no longer relevant to material things: these are symbols of a certain worldview, an image of an unsightly healthy lifestyle, far from the eyes of Google's navigation and trendy serial currents. This opens up a new field of debate for social structure researchers regarding methods and tools of measurement. ; Статья посвящена исследованию эволюции социологических взглядов на проблему социального неравенства с целью определения новых критериев классовой дифференциации и их символических содержаний. Переосмысление социального неравенства создает поле теоретических дискуссий и эмпирических исследований по поводу критериев формирования классовых диспозиций. Отмечается, что в свете глобализационных процессов стираются привычные отличия между классами, и классические инструменты измерения класса исключительно экономическими и профессиональными критериями больше не подходят, поскольку в информационном обществе классовая дифференциация групп больше не строится на символах показного потребления, а имеет часто мировоззренческие символы. ; Cтаття присвячена дослідженню еволюції соціологічних поглядів на проблему соціальної нерівності з метою визначення нових критеріїв класової диференціації і їх символічних змістів.Переосмислення соціальної нерівності створює поле теоретичних дискусій і емпіричних досліджень щодо критеріїв формування класових диспозицій. Зазначається, що в просторі глобалізаційних процесів стираються звичні відмінності між класами, і класичні інструменти вимірювання класу виключно економічними і професійними критеріями більше не підходять, оскільки в інформаційному суспільстві класова диференціація груп більше не будується на символах показного споживання, а має часто світоглядні символи.

Problem setting. The urgency of the analysis of the current experience of sociological assessments of the level of trust in social institutions, in particular, the court, is due to the fact that for European countries the paradox of mass consciousness becomes more and more characteristic: confidence in the court decreases even in conditions of increase of efficiency, accessibility, justice of justice, that are recorded according to the results of ju- dicial reform. Requirements and expectations are growing (especially in more educated or socially adapted categories of the population), and, accordingly, there is a probability of inconsistency of pace of reforms and the presence of positive dynamics of trust in court. Recent research and publications analysis. The assessment of trust in the courts as a factor of trust in public authority is at the center of attention of domestic and foreign scholars. These problems were addressed by B. Barber, M. Buromensky, M. King,I. Lavrinenko, V. Lebedev, N. Luhmann, C. Morgner, O. Serdyuk, T. Habriyeva et al. How- ever, each state is looking for its criteria for monitoring the activities of courts.Paper objective. The purpose of this article is to formulate the main principles of na- tional monitoring of the level of trust in the court and the judicial system on the basis of analysis, firstly, of the most famous international sociological methodologies and, sec- ondly, the peculiarities of the current Ukrainian situation in this area.Paper main body. Trust is a generalized indicator of the norms, attitudes and values that underlie social cooperation, and in public life, trust fosters community unity and com- munity building, and in the economic sphere, it accelerates cooperation and interper- sonal exchanges. As a socio-psychological category of trust, it is a characteristic of anopen, positive relationship between the parties and reflects the confidence in the honesty and benevolence of the other party with which the trust is in one way or another based on his experience. From this point of view, trust has certain limits based on knowing about the other party that is trusted. Full trust is often identified with faith, because the mechanism of such trust is no longer based on rational principles, that is, on experience and on pre- diction and prior knowledge of one side of the second and includes irrational motives of the relationship. In social sciences, the level of trust one party can trust in another is measured in the belief in the honesty, charity and competence of the other party. Based on recent research, distrust can be forgiven much easier when interpreted as lack of compe- tence than inadequate benevolence or honesty. The assessment of trust in the court is recognized as a measure of the rule of law (rule of law). This approach is used in a variety of international and national practical tools for assessing democratic regimes.Conclusions of the research. Institutional trust can be considered as a kind of indica- tor that determines social well-being of the population, in addition, it is an important condition of social communication, through which the consent, understanding and dialogue of the parties is achieved, and it becomes possible to seek new opportunities for further development. The increase of trust in the judicial system of Ukraine is one of the tasks of the judiciary and is outlined in strategic documents of the development of the judiciary of Ukraine in recent years. The level of trust (distrust) of citizens to justice is affected by a number of factors, the most important among which should be called: the quality of leg- islation, on the basis of which decisions are adopted and substantiated; the quality of the judiciary; the degree of accessibility and openness of justice; coverage of court work in the media; the degree of execution of court decisions. From trust in the court it is necessary to distinguish between the perception of justice by citizens, the level of which is influenced by the ability of citizens to protect their rights in court, the application of the law by the court in an appropriate and effective manner, equality and non-discrimination before the law, the legality of the adopted judgments, the effective struggle of the state with corrup- tion, etc. ; Оценка доверия к суду признана в качестве измерения верховенства права (правовластия). Такой подход применяется в различных международных и нацио- нальных практических инструментах оценки демократических режимов. В даннойстатье формулируются главные основания национального мониторинга уровня доверия к суду и судебной системе на основе анализа, во-первых, наиболее известных международных социологических методологий и, во-вторых, особенностей украин- ской ситуации в этой сфере. ; Оцінка довіри до суду визнана у якості виміру верховенства права (правовладдя). Такий підхід застосовується у різноманітних міжнародних та національних прак- тичних інструментах оцінки демократичних режимів. У даній статті формулю- ються головні засади національного моніторингу рівня довіри до суду та судової системи на основі аналізу,по-перше, найбільш відомих міжнародних соціологічних методологій та, по-друге, особливостей сучасної української ситуації в цій сфері.

Problem setting. The urgency of the analysis of the current experience of sociological assessments of the level of trust in social institutions, in particular, the court, is due to the fact that for European countries the paradox of mass consciousness becomes more and more characteristic: confidence in the court decreases even in conditions of increase of efficiency, accessibility, justice of justice, that are recorded according to the results of ju- dicial reform. Requirements and expectations are growing (especially in more educated or socially adapted categories of the population), and, accordingly, there is a probability of inconsistency of pace of reforms and the presence of positive dynamics of trust in court. Recent research and publications analysis. The assessment of trust in the courts as a factor of trust in public authority is at the center of attention of domestic and foreign scholars. These problems were addressed by B. Barber, M. Buromensky, M. King,I. Lavrinenko, V. Lebedev, N. Luhmann, C. Morgner, O. Serdyuk, T. Habriyeva et al. How- ever, each state is looking for its criteria for monitoring the activities of courts.Paper objective. The purpose of this article is to formulate the main principles of na- tional monitoring of the level of trust in the court and the judicial system on the basis of analysis, firstly, of the most famous international sociological methodologies and, sec- ondly, the peculiarities of the current Ukrainian situation in this area.Paper main body. Trust is a generalized indicator of the norms, attitudes and values that underlie social cooperation, and in public life, trust fosters community unity and com- munity building, and in the economic sphere, it accelerates cooperation and interper- sonal exchanges. As a socio-psychological category of trust, it is a characteristic of anopen, positive relationship between the parties and reflects the confidence in the honesty and benevolence of the other party with which the trust is in one way or another based on his experience. From this point of view, trust has certain limits based on knowing about the other party that is trusted. Full trust is often identified with faith, because the mechanism of such trust is no longer based on rational principles, that is, on experience and on pre- diction and prior knowledge of one side of the second and includes irrational motives of the relationship. In social sciences, the level of trust one party can trust in another is measured in the belief in the honesty, charity and competence of the other party. Based on recent research, distrust can be forgiven much easier when interpreted as lack of compe- tence than inadequate benevolence or honesty. The assessment of trust in the court is recognized as a measure of the rule of law (rule of law). This approach is used in a variety of international and national practical tools for assessing democratic regimes.Conclusions of the research. Institutional trust can be considered as a kind of indica- tor that determines social well-being of the population, in addition, it is an important condition of social communication, through which the consent, understanding and dialogue of the parties is achieved, and it becomes possible to seek new opportunities for further development. The increase of trust in the judicial system of Ukraine is one of the tasks of the judiciary and is outlined in strategic documents of the development of the judiciary of Ukraine in recent years. The level of trust (distrust) of citizens to justice is affected by a number of factors, the most important among which should be called: the quality of leg- islation, on the basis of which decisions are adopted and substantiated; the quality of the judiciary; the degree of accessibility and openness of justice; coverage of court work in the media; the degree of execution of court decisions. From trust in the court it is necessary to distinguish between the perception of justice by citizens, the level of which is influenced by the ability of citizens to protect their rights in court, the application of the law by the court in an appropriate and effective manner, equality and non-discrimination before the law, the legality of the adopted judgments, the effective struggle of the state with corrup- tion, etc. ; Оценка доверия к суду признана в качестве измерения верховенства права (правовластия). Такой подход применяется в различных международных и нацио- нальных практических инструментах оценки демократических режимов. В даннойстатье формулируются главные основания национального мониторинга уровня доверия к суду и судебной системе на основе анализа, во-первых, наиболее известных международных социологических методологий и, во-вторых, особенностей украин- ской ситуации в этой сфере. ; Оцінка довіри до суду визнана у якості виміру верховенства права (правовладдя). Такий підхід застосовується у різноманітних міжнародних та національних прак- тичних інструментах оцінки демократичних режимів. У даній статті формулю- ються головні засади національного моніторингу рівня довіри до суду та судової системи на основі аналізу,по-перше, найбільш відомих міжнародних соціологічних методологій та, по-друге, особливостей сучасної української ситуації в цій сфері.

У статті розглядаються теоретико-методологічні та історичні засади вітчизняної соціології освіти, радянський та пострадянський періоди розвитку останньої. Становлення цієї дисципліни пов'язується з функціонуванням суміжних галузей знання: соціології молоді, соціології сім'ї, соціології культури, соціальної психології. Рівень та якість освіти завжди відігравали велику роль у соціальній мобільності, процесах формування елітних груп. Саме латентна функція освіти (надання людині певного статусу, відтворення соціальної нерівності), в першу чергу, є сферою дослідження соціологів. У силу цього дискусії у радянській соціології освіти нерідко мали досить гострий політичний підтекст. Значна увага в статті приділяється тому, як змінювався фокус соціологічних досліджень під впливом «цензури» і в період «зняття заборон». Соціологія освіти і сьогодні вирішує низку «прикордонних» питань теоретичного розмежування з педагогікою, економікою освіти, демографією. Вельми відмінними є існуючі в ній теорії для вироблення образу об'єкта і норм його дослідження. Не завжди є придатними методи, що зарекомендували себе в інших галузях, зокрема методи кількісного аналізу. ; В статье рассматриваются теоретико-методологические и исторические основы отечественной социологии образования, советский и постсоветский периоды развития последней. Становление дисциплины связывается с функционированием смежных отраслей знания: социологией, социологией семьи, социологией культуры, социальной психологией. Уровень и качество образования всегда играли важную роль в социальной мобильности, процессах формирования элитных групп. Именно латентная функция образования (предоставление человеку определенного статуса, воспроизведение социального неравенства), в первую очередь, является сферой исследования социологов. В силу этого дискуссии в советской социологии образования нередко имели достаточно острый политический подтекст. Значительное внимание в статье уделяется тому, как менялся фокус социологических исследований под влиянием «цензуры» и в период «снятия запретов». Социология образования и сегодня решает ряд «пограничных» вопросов теоретического разграничения с педагогикой, экономикой образования, демографией. Существенно разнятся существующие в ней теории для выработки образа объекта и норм его исследования. Не всегда работают методы, зарекомендовавшие себя в других областях, в частности методы количественного анализа. ; Sociology of education belongs to those disciplines that were formed and institutionalized later then the analysis of social structure, social mobility, social organizations, etc. However, there are highly different theories, existing in it, of the image of the object and norms of its research creation. It is not always are suitable those methods that made a good showing of themselves in other branches, namely, quantitative analysis methods. The «boundary» problems of the theoretical differentiation with the pedagogy, economics of education and demography has not been solved yet.This also concerns the formation and development of sociology of education and in Post-Soviet Ukraine. In essence, its formation begins only in the late 1960s, when philosophers, economists, lawyers, and teachers (based on the principle of «transparency» of interdisciplinary boundaries) began to carry out large-scale researches of the problems of the transition from education to work and professional self-determination and careers, ignoring the taboo of the Central Committee of the (Communist Party of the Soviet Union ( CPSU ).Currently, the education system is becoming a key point in strategies on ensuring inheritance in the environment of the highest strata, monopolizing by them their positions in society. In addition, with the development of sociology of education, its tasks are complicating. Moreover, helping the latter to find its true role – one of the most important challenges faced by scholars – those, working in this field of knowledge. This concerns both the goals and methods of both qualitative and quantitative aspects of the case. At the same time, it is impossible not take into account and that fact that every stage in the development of society requires a specific distribution of the population by the level of education.The institution of education by itself as if is «broken down» into an open function (task of mastering knowledge, skills and specialization) and a latent function (granting a person a certain status, recalling of social inequality).It is the second function is, above all, the sphere of application of the forces of the specialists-sociologists.Under current conditions (especially in a country experiencing an economic and political crisis), the unpredictability of the decisions and behavior of various social groups and organizations is increasing sharply. It also puts new challenges before social scientists, since it is impossible to study such a society through the doctrines generated by the age of the Enlightenment. A new state of the society demands new approaches.The peculiarity of the sociological approach to education is to analyze the interaction of subjects of education with material and spiritual production, with all spheres of social life. The main aim of the analysis of these relationships is to find the answer to the questions such as: to what extent education satisfies the needs of society and the individual, what is its effectiveness, that is, what functions does it perform? Partly, the talk on these functions was mentioned above. However, apparently, it will not be a mistake to mark the two main groups of social functions of education on the recalling of social life such as: an integrative and differentiating one.The modern idea on education as a social institution, its relationships with public spheres, needs and interests of individuals (i.e. the allocation of its functions) – all these give right to speak on a new philosophy of education. Moreover, tasks of sociology of education largely lies in the investigation of this new philosophy of the educational process.

У статті розглядаються теоретико-методологічні та історичні засади вітчизняної соціології освіти, радянський та пострадянський періоди розвитку останньої. Становлення цієї дисципліни пов'язується з функціонуванням суміжних галузей знання: соціології молоді, соціології сім'ї, соціології культури, соціальної психології. Рівень та якість освіти завжди відігравали велику роль у соціальній мобільності, процесах формування елітних груп. Саме латентна функція освіти (надання людині певного статусу, відтворення соціальної нерівності), в першу чергу, є сферою дослідження соціологів. У силу цього дискусії у радянській соціології освіти нерідко мали досить гострий політичний підтекст. Значна увага в статті приділяється тому, як змінювався фокус соціологічних досліджень під впливом «цензури» і в період «зняття заборон». Соціологія освіти і сьогодні вирішує низку «прикордонних» питань теоретичного розмежування з педагогікою, економікою освіти, демографією. Вельми відмінними є існуючі в ній теорії для вироблення образу об'єкта і норм його дослідження. Не завжди є придатними методи, що зарекомендували себе в інших галузях, зокрема методи кількісного аналізу. ; В статье рассматриваются теоретико-методологические и исторические основы отечественной социологии образования, советский и постсоветский периоды развития последней. Становление дисциплины связывается с функционированием смежных отраслей знания: социологией, социологией семьи, социологией культуры, социальной психологией. Уровень и качество образования всегда играли важную роль в социальной мобильности, процессах формирования элитных групп. Именно латентная функция образования (предоставление человеку определенного статуса, воспроизведение социального неравенства), в первую очередь, является сферой исследования социологов. В силу этого дискуссии в советской социологии образования нередко имели достаточно острый политический подтекст. Значительное внимание в статье уделяется тому, как менялся фокус социологических исследований под влиянием «цензуры» и в период «снятия запретов». Социология образования и сегодня решает ряд «пограничных» вопросов теоретического разграничения с педагогикой, экономикой образования, демографией. Существенно разнятся существующие в ней теории для выработки образа объекта и норм его исследования. Не всегда работают методы, зарекомендовавшие себя в других областях, в частности методы количественного анализа. ; Sociology of education belongs to those disciplines that were formed and institutionalized later then the analysis of social structure, social mobility, social organizations, etc. However, there are highly different theories, existing in it, of the image of the object and norms of its research creation. It is not always are suitable those methods that made a good showing of themselves in other branches, namely, quantitative analysis methods. The «boundary» problems of the theoretical differentiation with the pedagogy, economics of education and demography has not been solved yet.This also concerns the formation and development of sociology of education and in Post-Soviet Ukraine. In essence, its formation begins only in the late 1960s, when philosophers, economists, lawyers, and teachers (based on the principle of «transparency» of interdisciplinary boundaries) began to carry out large-scale researches of the problems of the transition from education to work and professional self-determination and careers, ignoring the taboo of the Central Committee of the (Communist Party of the Soviet Union ( CPSU ).Currently, the education system is becoming a key point in strategies on ensuring inheritance in the environment of the highest strata, monopolizing by them their positions in society. In addition, with the development of sociology of education, its tasks are complicating. Moreover, helping the latter to find its true role – one of the most important challenges faced by scholars – those, working in this field of knowledge. This concerns both the goals and methods of both qualitative and quantitative aspects of the case. At the same time, it is impossible not take into account and that fact that every stage in the development of society requires a specific distribution of the population by the level of education.The institution of education by itself as if is «broken down» into an open function (task of mastering knowledge, skills and specialization) and a latent function (granting a person a certain status, recalling of social inequality).It is the second function is, above all, the sphere of application of the forces of the specialists-sociologists.Under current conditions (especially in a country experiencing an economic and political crisis), the unpredictability of the decisions and behavior of various social groups and organizations is increasing sharply. It also puts new challenges before social scientists, since it is impossible to study such a society through the doctrines generated by the age of the Enlightenment. A new state of the society demands new approaches.The peculiarity of the sociological approach to education is to analyze the interaction of subjects of education with material and spiritual production, with all spheres of social life. The main aim of the analysis of these relationships is to find the answer to the questions such as: to what extent education satisfies the needs of society and the individual, what is its effectiveness, that is, what functions does it perform? Partly, the talk on these functions was mentioned above. However, apparently, it will not be a mistake to mark the two main groups of social functions of education on the recalling of social life such as: an integrative and differentiating one.The modern idea on education as a social institution, its relationships with public spheres, needs and interests of individuals (i.e. the allocation of its functions) – all these give right to speak on a new philosophy of education. Moreover, tasks of sociology of education largely lies in the investigation of this new philosophy of the educational process.